Материнство

Як я хотіла позбутися дитини, але він став моєю підтримкою в старості

Тоді жили ми з чоловіком бідно, ледве кінці з кінцями зводили. Ще й двоє маленьких дітей-Вова і Ніна. Відповідно, на нас лежала велика відповідальність, тому підробляли як могли.

Все одно складно було. На мінімальну зарплату не особливо проживеш.Коли я завагітніла втретє, рішення було одне-не могли ми прогодувати ще малюка.

Як мені не хотілося його залишити, все одно я пішла в лікарню і записалася на операцію. І ось, той щасливий день настав. Чому щасливий? Зараз зрозумієте.

..Ми з чоловіком прийшли в лікарню в призначений час.

Виявилося, в лікарні немає світла. Якась серйозна поломка. Тому всі не термінові операції були скасовані або перенесені на інші дні.

Чоловік був у дворі лікарні, поки я дізнавалася подробиці в реєстратурі. Коли вийшла до Миколи і пояснила ситуацію, він мені сказав:”Знаєш, поки тебе не було, я подумав. Ну якщо Бог дав нам дитину, дасть заробити на ще одну тарілку супу.

Може нічого робити не будемо? Все – так чорна смуга не завжди буде. Настане біла і ми пошкодуємо про скоєне”.На тому і порішили.

Дійсно, настала біла смуга. По-перше, у нас народилася Галочка, а по-друге, чоловік влаштувався на хорошу роботу, де платили відповідно. Роки йшли, Вова, Ніна і Гала росли.

Не могли натішитися на успіхи наших дітей. Кожен з них володів своїми якимись унікальними здібностями. Один займався професійно плаванням, друга брала участь в математичних олімпіадах, третя ходила на легку атлетику і музику.

Однак найцікавіше попереду. Діти виросли і пішли з батьківської квартири. Таке відчуття було, що двоє старших дітей відразу ж після весілля про нас забули.

Почалися сімейні проблеми і побут. До нас з батьком приходили два рази на рік на день народження. Хоч і жили в пару зупинках від нас.

https://pl.dreamstime.com/zdj%C4%99cie-stock-starsza-osoba-rodzice-i-ich-doros%C5%82a-c%C3%B3rka-image92032329Младшая жила в іншому місті і приїжджала до нас два рази на місяць.

Та й привозила постійно продукти. Знала, що пенсія мінімальна і на ній не прожити. Хоча ми з чоловіком просили її не робити цього.

Адже у самої сім’я і двоє дітей. А вона ще й про престарілих батьків піклуватися.Коли Миколи не стало, мене Галочка забрала до себе.

Адже я б одна не протягнула. Квартиру мою здали, а я жила з зятем, донькою і двома онуками, в яких душі не сподівалася.Мене в цій родині люблять і цінують.

Зять і дочка на мене жодного разу голос не підвищили. Майже кожен день говорять мені подяки, яку відчувають до мене. За что? Просто за те, що я є.
Сьогодні я згадую той щасливий день, коли не було світла в лікарні і розумію – не було б у мене Галочки, я б не вижила в цьому злому і несправедливому світі з великою трикімнатною квартирою, з боргами по комуналці і з мінімальною пенсією. Дякую за увагу. Ставте лайки, підписуйтесь на канал і читайте незвичайні історії з життя звичайних людей)

Related posts

Leave a Comment